Інформація до новини
  • Переглядів: 11 630
  • Автор: crihanid
  • Дата: 10-02-2011, 17:56
10-02-2011, 17:56

ПРОЦЕДУРИ І ТЕХНІКИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Категорія: Методичні рекомендації / Соціально-психологічна служба


ПРОЦЕДУРИ І ТЕХНІКИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ КОНСУЛЬТАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
ПРОЦЕДУРА ПЕРША: ЗУСТРІЧ З КЛІЄНТОМ
Техніка привітання. Здійснюється за допомогою стандартних фраз: «Радий Вас бачити...», «Приємно познайомитися...». Складовим елементом цієї техніки, який може бути застосований спеціалістом на розсуд спеціаліста, є зустріч клієнта перед консультативним кабінетом.
Техніка «проведення клієнта на місце». Особливо доречна у випадках первинного відвідування клієнтом психоконсультативного кабінету. У цей момент техніка «проведення клієнта на місце» тісно пов'язана з техніками «вибір клієнтом свого місця» і «вибір свого місця психологом-консультантом». Надання права вибору клієнту місця носить діагностичний характер, так як, куди і як сяде клієнт, надає спеціалісту інформацію про нього і його психологічний стан (стілець, крісло, диван вибере клієнт й ін.). Однак психолог може взяти ініціативу на себе і запропонувати клієнту завчасно підготовлене для нього місце. Цей прийом буде мати ■ позитивний ефект у тих випадках, коли клієнт належить до особистостей залежних чи авторитарних.
ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ВСТАНОВЛЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ЕМОЦІЙНОГО НАСТРОЮ КЛІЄНТА
Стадія встановлення контакту може зайняти час від декількох хвилин до декількох зустрічей
Процедура встановлення рапорту. Він встановлюється у процесі перших ЗО секунд. Існує прекрасна аксіома: у вас ніколи не буде іншої можливості справити враження. Що ж допоможе справити приємне враження? Зовнішній вигляд, доброзичливий вигляд обличчя, дотримуватися соціальної зони спілкування. Останній фактор досить умовний. Потрібно пам'ятати, що границі соціальної зони визначаються не середньостатистичними розрахунками, а особистісними особливостями
У консультативній психології виділяють два найбільш важливі мікронавики - це загальний прояв уваги і вміння спостерігати за клієнтом. Консультант повинен налаштуватися на те, щоб дослідити як клієнт думає, відчуває та поводить себе. Встановлення і підтримання рапорту являється необхідною умовою для відкритого викладення інформації клієнтом і кінцевого успіху консультативної взаємодії.
На думку Р.Нємова, більшість клієнтів, які звертаються а психологічну консультацію, мають психологічні бар'єри і комплекси, що перешкоджають нормальному спілкуванню з людьми, і з психологом-консультантом також. Особливо сильний негативний прояв подібних бар'єрів і комплексів проявляється в незнайомій обстановці, наприклад, на першій зустрічі психолога-консультанта з клієнтом в очікуванні серйозної розмови клієнта з незнайомою людиною - консультантом — про свої, глибоко особисті проблеми. Для нейтралізації можливої негативної дії комплексів і зняття психологічних , бар'єрів використовується процедура «зняття психологічних бар'єрів»
ПРОЦЕДУРА ТРЕТЯ:ЗНЯТТЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР'ЄРІВ
Перш за все, можна надати можливість клієнту побути певний час наодинці. Наприклад, вибачившись, попросити декілька хвилин для «завершення» якої-небудь справи («справу» придумайте самі). Легка, спокійна музика також буде сприяти створенню позитивної атмосфери. Знімають психологічну напругу розмірені рухи рук. З цією метою можна дати клієнту в руки предмет (книгу, журнал, іграшку) чи під приводом допомоги попросити що-небудь зробити.
На вербальному рівні ефективний прийом «лапок» («Був випадок, коли клієнт дуже хвилювався, але все закінчилося добре») і прямий розподіл емоцій клієнта: «Я також хвилююся...». Зняття психологічних бар'єрів у взаємодії «психолог-клієнт» тісно переплітається із попередніми процедурами і в багатьох випадках можуть реалізовуватися одночасно.
ЕТАП ДРУГИЙ. ЗБРІР ІНФОРМАЦІЇ
ПРОЦЕДУРА ПЕРША: ДІАГНОСТИКА ОСОБИСТОСТІ КЛІЄНТА
Процедура перша: діагностика особистості клієнта. У межах цієї процедури застосовуються техніки: бесіда, спостереження, тести.
Бесіда, цілеспрямовано організована спеціалістом, є основним методом проведення консультування. Як специфічний вид бесіди виділяється інтерв'ю[135].
Інтерв 'ю - спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування. Виділяють два види інтерв'ю: вільне і стандартизоване.
Вільне інтерв 'ю не залежить від теми і форми бесіди й передбачає співпрацю клієнта у пошуці необхідної інформації. До його переваг можна віднести широкий діапазон безпосередніх поведінкових реакцій клієнта, які спостерігає спеціаліст, що сприяє більш якісному отриманню інформації про особистість клієнта і його проблеми, до недоліків - може займати великий проміжок часу.
Стандартизоване інтерв'ю — наближене за формою до анкети, але відмінне від неї більшою свободою клієнта при формулюванні відповідей. Найбільш корисним є стандартизоване інтерв'ю на початку консультативного процесу при орієнтуванні в проблемі. Отримані дані уточнюються й використовуються для висунення нових гіпотез.
Перевага: інформативність, економія часу, кількісна вираженість результату.
Недоліки: вірогідність втрати емоційного контакту з клієнтом, зменшення проявів безпосередніх поведінкових реакцій внаслідок активізації механізмів захисту.
Спостереження - емпіричний метод психологічного консультування, що полягає у цілеспрямованому й усвідомленому сприйнятті спеціалістом психічних проявів клієнта. Цей метод дозволяє спеціалісту зібрати інформацію про клієнта, виявити найбільш значущі моменти, відслідковувати зміни його стану на різних етапах консультативного процесу. До недоліків можна віднести: суб'єктивізм спеціаліста, який може проявитися у фіксації уваги на факті, що значимий з позиції консультанта, а не клієнта, і в подальшій інтерпретації цього факту, а не в його проясненні. Спостереження застосовується на всіх етапах консультативного процесу.
Психологічні тести - стандартизований метод для виміру рівня розвитку чи стану якої-небудь психологічної якості чи властивості окремого індивіда. У межах психологічного консультування застосовуються тести, що відповідають певним критеріям.
ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ПРОЯСНЕННЯ СУТІ ПРОБЛЕМИ КЛІЄНТА, ВИЗНА ЧЕННЯ ЙОГО РЕСУРСІВ
Основні техніки: діалог, слухання (ці техніки є присутніми на всіх етапах психоконсультативної взаємодії).
Діалог. Визначається як мовне спілкування між двома і більше людьми, передбачаючи обмін репліками.
Техніка «слухання». Ця техніка передбачає, перш за все, «чути» іншу людину, а в даному випадку - клієнта.
Відповідно, можна виділити два аспекти слухання: вербальний і невербальний.
До вербального аспекту відносяться безпосередньо слова, словосполучення, метафори, які вживає клієнт у своєму мовленні.
До невербального аспекту (фону) належать: «мова тіла» (пози, жести, міміка); психофізіологічні реакції (зміна кольору шкіри, частота і глибина дихання та ін.);
голосові характеристики (тон, тембр, темп, інтонації).
Нерефлексивне слухання (вислуховування) полягає в умінні створювати умови для більш повного висловлювання співбесідника. Консультант може мовчати, не втручаючись у висловлювання клієнта, або може виразити свою зацікавленість, підтримку, запропонувати клієнту висловлюватися вільно короткими репліками: «Продовжуйте, я вас слухаю...», «Розумію вас...» і т.д.
Прийоми активного слухання:
1.Кивання головою і використання вигуків «Ага» «Угу». Застосування цього прийому несе послання клієнту: «Я ще тут і я Вас слухаю». Можна використовувати слово «Так».
2.Питания-відлуння. Наприклад:
Клієнт: «У мене поганий настрій...»
Консультант: «У Вас поганий настрій?»
3.Дослівне повторення основних положень, висловлених клієнтом. Повторенню висловлювань повинні передувати увідні фрази типу: «Наскільки я Вас зрозумів...», «Ви вважаєте, що...».
Наприклад:
Клієнт: «Я кожного разу злюся, але вона все одно пересолює мені вечерю.
Консультант: «Якщо я правильно зрозумів, Ви кожен раз злитеся, але вона все одно пересолює Вам вечерю».
4.Прийом уточнення. Ви просите уточнити окреме положення, висловлювання клієнта. Тобто, консультант просить клієнта про додаткове роз'яснення свого висловлювання, щоб більш правильніше зрозуміти, про що йде мова. Наприклад: «Будьте люб'язні, уточніть, будь-ласка...», «Могли б ви повторити ще раз...», «Я не зрозумів, що ви маєте на увазі» і т.д.
5.Переформування (перефразування). Суть цього прийому полягає у поверненні змісту висловлювання клієнта консультантом за допомогою використання інших слів. Це дозволяє в разі необхідності надати позитивного смислу критичним зауваженням клієнта. Зміст перефразування включає в себе як факти ситуації, про яку говорить клієнт, так і почуття, про які він розповідає. Тобто, суть цього прийому полягає у зміні консультантом смислу висловлювання клієнта, коли нова фраза консультанта будується на основі фрази клієнта
Принципи перефразування:
-Перефразування повинно бути коротким. Якщо ви говорите дуже багато і складно, клієнт буде вимушений відволіктися від своїх думок і зосередитися на тому, щоб зрозуміти вас.
-Перефразування потрібно обмежити тими аспектами, які з вашого (консультанта) погляду виступають суттєвими для клієнта. Не потрібно відтворювати монолог клієнта із найменшими подробицями — це не переказ. В оцінці того, що являється значимим для клієнта, вирішальною є ваша емпатія.
Наприклад:
Клієнт: «Ніщо мене не радує, життя не має сенсу».
Консультант: «Ви дуже чутлива людина, яка має прихований сенс життя. Для мене було б дуже важливо знати: в чому саме полягає цей сенс».
6.Прояснення. Прояснення - це серія вербальних навиків, які використовуються для отримання інформації від клієнта. Воно поєднує перефразування з питаннями. Використовувати даний навик потрібно особливо обережно.
На думку О.Корабліної, потрібно враховувати, що питання можуть бути двох типів: вихідні із сказаного клієнтом і вихідні із власних версій чи зацікавленості консультанта. Потрібно дуже чітко розмежовувати одні від інших і пам'ятати, що питання, які побудовані на власних припущеннях консультанта чи на його зацікавленості, можуть бути шкідливі й навіть небезпечні для клієнта.
Деякі приклади прояснення:
- «Я не зрозумів, ви почали битися до чи після того, як прийшли на шкільний спортивний майданчик»;
- «Ви відчуваєте гнів чи образу?»;
- «Чи являється проблемою те, що ви не можете собі дозволити покинути роботу?».
7. Відображення емоцій. Ця техніка полягає у прямому описі переживань, які консультант побачив у поведінці клієнта: «Ви схвильовані», «Вам погано» і т.д. Відображення почуттів - це вербалізація тих почуттів, про які клієнт відкрито не говорить, але які ви можете в ньому розпізнати, виходячи із невербальних проявів, а також із особливостей його ситуації.
Відображаючи почуття, висловлюйтесь просто і коротко. Простота збільшує зрозумілість і мінімізує можливість інтерпретацій. У фокусі уваги залишається клієнт.
Позитивне формулювання (виключаючи частку «ні») більш ефективні, чим негативні (включаючи частку «ні»), тобто переважаюче висловлювання «Ви почуваєте себе ображеною» замість «Ви не почуваєте себе задоволеною... щасливою... і так далі». Перераховувати те, чого людина не відчуває, можна досить довго, між тим почуває вона завжди щось відповідне.
Сумнів про те, що ви правильно відображаєте почуття клієнта, може завадити вам. Ви будете заклопотані власною тривогою, замість того, щоб почути клієнта. Тому промовляйте ваше відображення впевнено, пом'якшуючи його увідними фразами й інтонацією. Клієнт може прийняти його, уточнити чи заперечити.
Використовуйте увідні фрази. Вони надають висловлюванню вірогідний характер, підкреслюючи право клієнта прийняти, виправити чи відторгнути його: «Мені здалося...», «У мене виникло припущення...», «Це звучить так, як неначе...» і так далі.
8. Паузи мовчання
- Більшість людей ніяковіють, коли переривається бесіда, чи стоїть тиша. Вона здається безкінечно довгою. Також і консультант-початківець почуває себе незручно при виникненні в бесіді паузи мовчання, бо йому здається, що він постійно повинен щось робити. Однак уміння мовчати і використовувати тишу в терапевтичних цілях — один із важливіших навиків консультування. Хоча тиша в консультуванні іноді означає порушення консультативного контакту, тим не менше вона буває і глибоко усвідомленою.
ПРОЦЕДУРА ТРЕТЯ: АКТИВІЗАЦІЯ ПАМ'ЯТІ КЛІЄНТА
Техніка «психологічна підтримка клієнта» застосовується на протязі всієї консультативної взаємодії. Полягає у вираженні емпатії консультантом клієнту на вербальному і невербальному рівнях.
Потрібно пам’ятати, що ніколи метою консультування не ставиться читання нотацій чи «виправлення життя» іншої людини. Завдання консультування полягає в тому, щоб допомогти клієнту відшукати свій власний шлях у вирішенні власних життєвих проблем .
Техніка «Насичення паузи». У процесі консультування, як і у будь-якому спілкуванні, не виключене виникнення пауз. Консультант може їх заповнити декількома способами: запитання; метафора; «утримання паузи».
Якщо ж консультант вирішив утримувати паузу, то він повинен утримувати її якомога довше.
Провокування: слова клієнта ставляться під сумнів. Мета, з якою використовується провокування, полягає в тому, щоб допомогти клієнту подивитися на проблему з іншого боку. Це можливо зробити за допомогою «посилення ситуації». «Посилення ситуації» можливе у результаті повторення слова, яке несе основне інформаційне навантаження. Наприклад:
Клієнт: «У мене ніколи нічого не виходило».
Консультант: «У Вас ніколи-ніколи нічого не виходило?»
Можлива також ситуація, при якій клієнт сприймає які-небудь взаємостосунки у викривленому вигляді. Для прояснення ситуації можна акцентувати увагу клієнта на цьому викривленні. Наприклад:
Клієнт: «Мене всі не поважають».
Консультант: «Вас всі-всі не поважають?»
Іноді клієнт уникає розмовляти про проблему: «У мене все добре... . Так, добре...». У такому випадку його можна запитати: «У Вас дійсно все добре?» або «У Вас все-все добре?».
Техніку провокування потрібно застосовувати досить обережно, щоб не травмувати клієнта. Тому психолог-консультант має зважати на вік, освіту, соціальний статус, особистісні особливості клієнта. І ще: ніколи не потрібно повідомляти клієнту, що його спеціально провокували. Подібна інформація може знищити миттєво все, що психолог-консультант досягнув з ним раніше
Конфронтація Конфронтаційна поведінка - це складна техніка (у певних теоретичних підходах виступає процедурою), вимагає як відчуття часу, так і тонкого сприйняття клієнта. Правильно проведена конфронтація може допомогти клієнту стати більш інтегрованим і послідовним у поведінці та в стосунках з іншими людьми. Конфронтація повинна здійснюватися тільки в умовах довіри і не повинна використовуватися як засіб вираження гніву та фрустрації.
Конфронтація може відбуватися у декількох формах. Вона може використовуватися у зосередженні уваги на невідповідності «між тим, що ми думаємо і відчуваємо, і тим, що ми говоримо і робимо; між нашою концентрацією уваги на собі й тим, як нас бачать інші; між тим, хто ми є й ким ми хочемо бути; між тим, які ми є насправді, й тим, якими ми собі здаємося; між нашими вербальними і невербальними сигналами.
Наприклад, консультант висловлює клієнту здивування: «Ми вже двічі зустрічалися, але Ви нічого не говорите про сексуальне життя, хоча у процесі першої зустрічі виділили його як свою важливу проблему. Кожен раз, коли ми наближаємося до основної проблеми, Ви ухиляєтеся в бік. Я думаю, що б це могло означати».
Конфронтація є складною технікою, яка вимагає від консультанта майстерності. Вона часто сприймається як звинувачення, тому її потрібно застосовувати при достатній довірі, коли клієнт відчуває, що консультант розуміє його і піклується про нього.

ЕТАП ТРЕТІЙ. СТРАТЕГІЧНИЙ
ПРОЦЕДУРА ПЕРША:ВИЗНА ЧЕННЯ МОЖЛИВИХ РІШЕНЬ
Техніка «інформування клієнта
важливо, щоб інформація, яка надається, відповідала вимогам: доступність, конкретність й об'єктивність. Доступність і конкретність інформації визначаються тим, що дані, які повідомляються консультантом клієнту повинні, з одного боку, відповідати рівню його розвитку і, з іншого боку, виключати можливість двозначного тлумачення. Для того, щоб переконатися в правильності розуміння клієнтом наданої інформації, спеціаліст може задати декілька прояснювальних запитань.
Техніка: порада непрямої форми. Порада - думка, висловлена кому-небудь з приводу того, як йому діяти, що робити і передбачення подальшого спільного обговорення.
Відмінність поради й надання інформації полягає в тому, що порада висловлює особисту думку, а в інформуванні знаходиться, перш за все, безцінність.
Прямого пропонування порад потрібно уникати.
Однак порада, що подана у непрямій формі («Не знаю чому, але мені пригадалася ситуація з мого життя...», «У моїй практиці був випадок...», «Мені розповідали історію...», «Один герой роману вчинив у подібній ситуації таким чином...»), може мати неабиякий психотерапевтичний ефект.
Техніка: переконання - логічна бездоганна аргументація правильності висловлюваної позиції. Як правило, повинно в основі мати факти. Застосовується при наданні порад непрямої форми як підкріплення, обґрунтування висловленої професійної позиції.
Техніка: роз'яснення. Роз’яснення - розгорнуте конкретне пояснення консультанта проблеми клієнта. Основна ціль - пояснити якомога доступніше думки спеціаліста, хід його роздумів з приводу проблеми для клієнта
ПРОЦЕДУРА ДРУГА: ПОГОДЖЕННЯ ПЛАНУ ДІЙ
Перш ніж розробити конкретний план з вирішення проблеми і для того, щоб цей план був оптимальним, необхідно максимально розширити пошук можливих рішень. З цією метою можна застосувати методику творчих рішень проблем Ділтса. Спочатку потрібно запропонувати клієнту придумати не менше двадцяти самих неймовірних способів вирішення цієї проблеми (можна записувати).
Потім, запропонувати клієнту вибрати оптимальний варіант вирішення проблеми (можливо, що деякі із придуманої «двадцятки» стануть елементами плану досягнення результату).
Стимулюючі запитання доречно застосовувати упродовж всього стратегічного етапу. Особливо вони допоможуть під час другої процедури, адже, перебуваючи у соціокультурологічно обумовлених межах, клієнту, як правило, незручно проявляти творчу активність. Приклади стимулюючих запитань:
Що саме Ви можете запропонувати?
Як інакше можна це вирішити?
Що ще Ви можете придумати?
Як би Ви вирішували цю проблему, якщо б Вам було зараз десять (двадцять, тридцять, сорок, п'ятдесят) років?
Яке рішення запропонувала б ваша мама (батько, бабуся, тітка, дідусь і т.д.)?
Що корисного Ви знайшли для себе у цьому вирішенні вашої проблеми?
Техніка «конкретизація очікуваного результату». За допомогою цієї техніки визначаються «прикмети», за якими клієнт зможе визначити, що проблема вирішена. Вони повинні бути конкретними і зрозумілими. Наприклад, клієнт кожного дня свариться з дружиною. Його запит: спокійне сімейне життя. Якщо він досягне того, що сварки будуть відбуватися не частіше ніж два рази на тиждень, то він буде вважати, що проблема вирішена. Тобто, тут «прикметою» буде частота сварок, а саме: два рази на тиждень.
Конкретизувати очікуваний результат можна за допомогою запитань:
-Що саме повинно відбутися, щоб Ви зрозуміли, що ціль досягнута?
-Як саме Ви дізнаєтеся, що Ви досягнули бажаного результату? Техніка конкретизації результату може застосовуватися на різних етапах консультування.
ЕТАП ЧЕТВЕРТИЙ. ЗАВЕРШАЛЬНИЙ
ПРОЦЕДУРА: ВИЗНАЧЕННЯ СПОСОБІВ КОНТРОЛЮ ЗА РЕАЛІЗАЦІЮ НАМІЧЕНОГО ПЛАНУ

У межах цієї процедури можуть використовуватися ті ж техніки, що і в межах другої процедури попереднього етапу, але тут вони спрямовані на способи контролю й оцінок очікуваного результату.
Техніки «закріплення впевненості клієнта» і «формування готовності до досягнення застосовуються упродовж всього процесу консультування. Найбільш ефективні невербальні засоби і психологічна підтримка: «Ви просто молодець...»; «Ви така цікава людина...»;
«Я не думаю, що хто-небудь міг би краще справитися з такою складною ситуацією...»;
«У Вас великий потенціал...».
Тут потрібно зазначити той факт, що етап завершення може здійснюватися перед етапом реалізації плану клієнтом, одночасно з ним або після нього. Все залежить від проблемної ситуації клієнта, з якою він звернувся до психолога-практика.
ЕТАП П'ЯТИЙ. РЕАЛІЗАЦІЯ ПЛАНУ КЛІЄНТОМ
П'ятий етап «Реалізація плану клієнтом» проводиться, в більшості випадків, клієнтом самостійно, без присутності й втручання професіонала. Це пояснюється специфікою цього виду психологічної допомоги — будь-яка психічно здорова людина здатна самостійно вирішити свої проблеми.
Консультант - це провідник у горах, для блукаючої в сутінках людини. Він допоможе знайти шлях на вершину, але піднятися на неї людина повинна сама.
Клієнт має оволодіти методологією вирішення проблеми. Здатність приймати правильне рішення - невід'ємна частина функціонування здорової особистості. Ми постійно стикаємося із ситуаціями, які вимагають ефективних навиків прийняття рішення. Більшість людських проблем виникають через те, що особистості не здатні приймати правильне рішення.
Процес прийняття рішень складається із певних послідовних кроків.
Роль консультанта полягає не в тому, щоб приймати рішення за клієнтів. Клієнти повинні здобути навики не тільки для вирішення актуальної проблеми, але також ефективно справлятися з майбутніми проблемами.tehnki-psih-konsult.doc [74,5 Kb] (cкачиваний: 885)

Якщо Вам сподобалась новина поділіться з друзями :

html-посилання на статтю
BB-посилання на статтю
Пряме посилання на статтю
Шановний відвідувач, Ви зайшли на сайт як незареєстрований користувач.
Ми рекомендуємо Вам зареєструватися або увійти на сайт під своїм ім'ям.

Хмаринка тегів

Архів новин

{LINKFEED}
^